Заплатить не Фірташ. Як можуть зрости тарифи на газ через транспортну складову

Поки всі активно обговорюють ціни на газ, ми проаналізували і можливе зростання тарифів за транспортування газу облгазами — і як це може вплинути на кінцевого споживача.

Тарифи на житлово-комунальні послуги залишаються одними із найбільш дискусійних питань в Україні. Особливо це стосується цін та тарифів на газ, адже газ та тепло (де найбільшою складовою є той же газ) складають більшу частину рахунків домогосподарств.

Нагадаємо, в 27 березня 2015 року Україна та МВФ підписали меморандум щодо програми розширеного фінансування. Згідно цієї програми Україна має отримати близько $17,5 млрд протягом 2015-2019 рр. Одним із пунктів меморандуму передбачалося, що Уряд мав вирівняти ціни на газ для населення до імпортного паритету у квітні 2017 року. Цього зроблено не було і станом на серпень 2018 року такий імпортний паритет є більш, ніж на 50% вище, аніж встановлена ціна газу для населення. Тривають перемовини із МВФ щодо нової можливої ціни газу, при якій Україна таки зможе отримати наступний транш програми фінансування – він достатньо критичний для держави, враховуючи поточну макроекономічну ситуацію.

Але ціна газу це лише частина (хоча і найбільша) тарифу на газ для кінцевого споживача. У тариф також включається вартість транспортування газу мережами Укртрансгазу та облгазів, націнка постачальника (облгаззбуту). А також податок на додану вартість, що збільшує кінцевий тариф для споживача на 20%.

В існуючій структурі присутній тариф за транспортування газу розподільними мережами (тариф на розподіл), який складає 531,7 грн за тис. м. куб газу — саме цю частку коштів отримують облгази, вона складає 7,4% від кінцевого тарифу для споживача.

РГК транспортує 67% газу населенню

Всі облгази є операторами мереж — природніми монополістами у своєму регіоні, тому всі тарифи та правила роботи встановлюються регулятором НКРЕКП. У загальнодержавному масштабі на групу Регіональна Газова Компанія (РГК), що належить Дмитру Фірташу припадає понад 67% всього розподілу газу населенню. Саме тому ця група і найчастіше є опонентом Нафтогазу у газових суперечках, адже заробляють зрештою усі на кінцевому споживачі — кожен хоче собі більший кусок пирога, а пиріг обмежений. Із діаграми вище видно, що 71% тарифних коштів іде за газ (Нафтогазу), а 7,4% іде облгазам за транспортування газу, а також 1,8%, як націнка постачальникам, які сьогодні є афілійованими із облгазами.

Облгази просять підняти їм тариф у 2,5-4 рази.

У період з кінця 2017р – початок 2018р оператори газорозподільних мереж (облгази) оприлюднили на своїх сайтах Проекти тарифів на розподіл природного газу на 2018 рік. Варто розуміти, що тарифи саме у такому вигляді, скоріш за все, не будуть затверджені НКРЕКП, але це дає розуміння позиції облгазів. Ми виявили, що у середньому облгази пропонують підвищити їм тарифи у 2,5 – 4 рази. А у ПАТ «Коростишівгаз» просять підняти для них тариф у рекордні 7,3 рази. У той же час ПАТ «Кіровоградгаз», який є у власності НАК «Нафтогаз», пропонує зростання свого тарифу у 2,9 рази, що є нижче середнього показника.

Важливо розуміти, що в Україні єдиний тариф на газ для населення, незалежно від регіону проживання. Тому підвищення тарифу облгазу в одній області впливає на кінцевий тариф усього населення у всіх регіонах. Іншими словами, вас має хвилювати тариф не тільки вашого, але і кожного облгазу.

Як видно з графіку, пропоновані розміри тарифу коливаються в межах 500 – 3100 грн/тис. куб. м. Така різниця зумовлена низкою факторів: кількість споживачів, щільність споживачів, обсяги споживання, протяжність мереж. Наприклад, невелике регіональне підприємство Газовик просить тариф у 4,8 рази більший, аніж його просить Київгаз. Звідси висновок – занадто дрібні природні монополії часто є неефективними та економічно недоцільними.

Тариф для споживача може вирости на 15%     

Якщо регулятор НКРЕКП затвердить пропоновані облгазами тарифи, то тоді загальний тариф на розподіл збільшиться на 174% і складе близько 1 406,8 грн/тис.куб.м. Це спричинить підвищення кінцевого роздрібного тарифу на газ для населення на 15,4% (на 1071,8 грн/тис. куб. м) і досягне 8 029,7 грн/тис. куб. м (при умові незмінності інших факторів).

Плата за газопроводи у розмірі 0,5 млрд грн збільшує тариф споживачам.

У 2015 році в Законі України «Про ринок природного газу» була закріплена ідея плати за користування газовими мережами, яку би мали оплачувати облгази (не було вказано конкретної величини такої плати). Керівники НАК «Нафтогаз» у публічній площині представляли цю ідею, як «змусимо Фірташа платити за державні мережі». Але у регульованих природних монополіях, яким тарифи встановлюються державним регулятором, всі регульовані затрати покриваються тарифом. Отже, це означало плату не з Фірташа, а із усіх споживачів газу. Зрештою, так і вийшло – у червні 2018 року НАК «Нафтогаз» звернувся із листом до Уряду із скаргою на НКРЕКП, що ті не забезпечують включення у тарифи відповідних платежів.

У проектах нових тарифів облгазів вже було враховано нову складову – «Плату за використання державного майна». Проте не проведено відповідної інвентаризації газопроводів. Може виникати ситуація, що споживачі за власні кошти будували мережі, а потім мають ще за них платити. Зрештою, якщо така плата буде введена, то це означає новий грошовий потік у розмірі понад 500 млн грн, який лягає на населення та збільшує тариф на газ на 0,3%. Приклад такої плати по деяких облгазах, які пропонується включити у тарифи споживачам, можна побачити у таблиці, що нижче. В умовах обмежених ресурсів та великої кількості невирішених проблем доцільність введення такої плати є досить сумнівною.

Усі без винятку облгази заявляють про свою збитковість, і імовірно, небезпідставно, адже востаннє їх тарифи переглядалися у 2016 році. «Кіровоградгаз», який належить державному Нафтогазу, заявляє і про збитки минулих років у розмірі 42 млн грн, які просить відшкодувати зростанням тарифу. Хоча і пропоноване облгазами трьохкратне підвищення тарифів виглядає занадто високим.

Зрештою недофінансованість, як і нецільове використання тарифних коштів (а з цим критично важливо почати боротися), впливає на якість мереж, по яких транспортується товар до квартир та будинків. Якісна, безперебійна, надійна послуга для кінцевого споживача може бути тільки, коли є і товар, і надійні мережі. Очевидна проблема вже є у електроенергії, де на товар (електроенергію) іде 90% тарифних грошей, а на транспортування (мережі) лише 10%, що спричиняє надзвичайно низьку якість послуг.

Перед Урядом стоїть непроста задача. І приймаючи рішення, варто бачити і розуміти повну картину, як збалансувати ситуацію в умовах обмежених ресурсів українського споживача та бюджету.

Автори: Андрій Герус, голова ГО «Асоціація споживачів енергетики та комунальних послуг», Олександр Різниченко, аналітик «Magonova & Partners» для «Економічної правди«

Leave a Reply