«З НОВОГО РОКУ НЕСОРТОВАНЕ СМІТТЯ ЗАБОРОНЕНО ВИВОЗИТИ НА ПОЛІГОНИ», — ВОЛОДИМИР ВОЛОВОДЮК

З першого січня 2018 року набуває чинності норма, встановлена Законом України «Про відходи». Згідно з нею, забороняється вивезення несортованих побутових відходів на полігони. Про те, що такий час настане, було відомо ще з 2012 року, коли ухвалили закон, але чи готові вінничани зараз до цього, ми запитали у власника компанії «Екосервіс» Володимира Воловодюка. — Яка готовність у Вінниці до цього процесу? — На мій погляд, готовність до реалізації цього закону, у кращому випадку — 10%. Говорю про Вінницю та Вінницьку область, але це стосується й усієї України. У нас є величезні площі, які знаходяться під полігонами, під звалищами сміття. Але ніхто не запитує себе: «Що з ними робити?». Хоча це колосальна проблема. Кожен день туди вивозяться знову й знову тонни сміття. Тут є певна статистика: макулатури використовується 50-60%, якщо говорити про полімери, то в кращому випадку — 10%, скла також 10%. У той час, коли в цивілізованих країнах ці показники становлять 90% і до 100%. Нам потрібно подолати цю відстань, щоб перестати туди вивозити те, що можна переробити. Я як підприємець вважаю: те, що для влади є проблемою, багато років приносить нам гроші. Інша справа, що немає ніякого зв’язку, влада не хоче вести діалог і співпрацювати з такими підприємцями. — Що ви пропонуєте людям? — По-перше, у нас є мережа приймальних пунктів, по-друге — там, де можна домовитись з представниками ОСББ, працівниками навчальних закладів, працівниками якихось установ, ми встановлюємо контейнери під ПЕТ-пляшки та флакони побутової хімії, люди їх збирають і ми від них вивозимо. Усі байки про необхідність сміттєспалювання чи відкриття переробних заводів – це все «лапша» на вуха довірливих громадян. Європа вже відмовилась від багатьох сміттєспалювальних заводів. Натомість, якщо правильно розділити сміття по фракціях, то палити не буде чого. Частина розподіляється як вторинна сировина, будівельне сміття знову піде на виробництво будматеріалів, небезпечні відходи утилізуються зовсім іншим способом. Органіка йде на добрива. Залишається лише 10% сміття для спалення. — У нас було шість років, аби підготуватися до заборони захоронення несортованих відходів. Що ми мали б зробити й що зробили? — Повинна була всі ці роки вестися широка й постійна інформаційна компанія з прикладами, ілюстраціями, бордами, фільмами, щоб людину привчити до розуміння. І люди б зараз усе це прекрасно робили. Там, де ми встановили перший контейнер для роздільного збору в мікрорайоні Поділля, люди вже навчилися й давно все правильно роблять. А ще з боку влади — заохочення підприємців, створення мережі збуту й сортування — це те, що мало б робитися на рівні інших країн. — Чи дійсно запрацює ця норма першого січня? — Ні, дива не станеться, ніщо не запрацює. Буде продовжуватись імітація місцевою владою процесів. Імітація того, що в нас у Вінниці є сортування сміття. Але відверто — у Вінниці сортування сміття немає! Я це стверджую й можу довести це будь-кому. Та ми обов’язково навчимося сортувати сміття. Це вимога ЄС і це вчить жити цивілізовано. І ми маємо нарешті зрозуміти, що просто потонемо в смітті, якщо цього не робитимемо. Насправді, усе дуже просто: кожна людина повинна зрозуміти, що дотримуватись порядку вона має, у першу чергу, у себе вдома, і сортування починається саме з її квартири. Але тоді влада вже буде зобов’язана, згідно із законом, запропонувати людям систему збору вже відсортованого сміття. Через контейнери, через мережу приймальних пунктів. — Хто буде контролювати правильне сортування? — Швидше за все, це не буде виконуватись, тому що немає готовності. У нас в екологічній інспекції, яка, напевно, мала б стежити за цим процесом, працює близько 20 осіб. Вони навіть не встигають тут, у Вінниці, прослідкувати. Що вже говорити про інші населені пункти? Водночас, щоб не було стільки негативу, є приклади громад, зокрема Липовець, Гнівань, Іллінці. Вони вже зробили перший крок, вони вже мають кращу готовність і будуть далі розвивати це декілька років. Умовно кажучи, тридцять років – це одне покоління, за цей час ми вже мали збагнути й припинити це робити. Але тим часом у Людавці вже риють нову яму для звалища, до нас уже приходили активісти й говорили про це. Якщо говорити про сучасні технології, у цивілізованих країнах ЄС тридцять років тому відмовились від захоронення сміття. Нам не потрібно проходити цей шлях спочатку, потрібно нарешті почати працювати в правильному напрямі.

Джерело

 

Залишити коментар