Заява Асоціації споживачів щодо запуску нової моделі ринку електричної енергії

У квітні 2017 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про ринок електричної енергії», а 8 червня 2017р Президент Порошенко підписав цей Закон. Одним із важливих елементів цього закону є позбавлення державою права регулювати  тарифи виробників електричної енергії. Такі моделі ринку передбачають саморегулювання ринку за допомогою механізмів конкуренції, попиту та пропозиції. Дійсно, такі моделі працюють у багатьох (хоча і у не у всіх) країнах світу.

В Україні така модель згідно згадуваного закону має запрацювати із 1 липня. Але в Україні є ключова розбіжність із іншими країнами, де таке вводилося – немає конкуренції на ринку, а є глибока монополізація ринку. Отже, виробники з 1 липня зможуть виставляти будь-які ціни на електроенергію, не зустрічаючи реальної конкуренції, яка може обмежувати зростання ціни. За різними оцінками, стрибок цін із введенням такого «лібералізованого монопольного ринку» може скласти 30%-60%.

Навіть Антимонопольний Комітет України, який не відрізняється строгою позицію до енергетичних монополістів, у кінці минулого року визнав, що у ДП «НАЕК Енергоатом» та групи ДТЕК існує ринкова влада. Це зумовлено високим рівнем концентрації, бар’єрами вступу на ринок, закритістю ринку та невеликим розміром конкурентів (цитата із презентації АМКУ).

Посилюється ця ситуація ще й тим, що у групи компаній ДТЕК є вертикальна інтеграція (80% від усього видобутку вугілля, 80% від усіх вугільних електростанцій, 7 підприємств обленерго, які контролюють понад 40% постачання електроенергії). На сьогодні біля 60% грошей із кожної платіжки за електроенергію іде групі ДТЕК, це понад 100 млрд грн у рік.

У висновках Антимонопольного комітету тоді стверджувалось, що ринкова влада виробників електроенергії не може бути реалізована через технічне та цінове державне регулювання (Міністерство енергетики та НКРЕКП). Яка ж тепер логіка реформи — з 1 липня зняти це регулювання, щоб монополісти змогли повністю реалізувати свою ринкову владу?

Звичайно, така модель ринку має сенс, якщо на ринку існує справжня конкуренція, присутні десятки учасників, відкритий імпорт. І для створення конкуренції мала бути пророблена підготовча робота державними органами влади. Але що відбулося в Україні за останні роки?

  1. Група ДТЕК у серпні 2017 року придбала на приватизації блокуючі пакети акцій 5 крупних енергетичних компаній (Західенерго, Дніпроенерго, Київенерго, Дніпрообленерго, Донецькобленерго)
  2. Група ДТЕК (із дозволу Антимонопольного комітету) купила контрольні пакети акцій ще двох обленерго: Одесаобленерго та Київобленерго
  3. Видобуток вугілля групи компаній ДТЕК збільшився з частки 67% у 2013 році до частки понад 80% у 2018 році (тобто відбулася подальша монополізація ринку сировини для вугільних електростанцій)
  4. У грудні 2017 року Антимонопольний комітет України видав рекомендацію щодо необхідності відкриття імпорту електроенергії, який може добавити конкуренції. Але на жаль, відбувся повний саботаж цієї рекомендації як зі сторони Міністерства енергетики, так і зі сторони НКРЕКП, а також і зі сторони Ради Оптового ринку електроенергії, яку очолював у той час представник групи ДТЕК. Ціна електроенергії на біржі в Угорщині в останні місяці була на 30%-60% нижча, аніж тариф українських вугільних електростанцій. І таке відкриття імпорту призвело б до конкуренції та зниження ціни. Варто відзначити, електроенергія — це чи не єдиний товар в Україні, імпорт якого повністю заборонений (не важко здогадатися у чиїх інтересах).
  5. Не відбулося залучення західних інвесторів в українську енергетику, зокрема процес приватизації ПАТ «Центренерго» було зірвано.

Таким чином, в останні роки не реалізовувалося заходів для посилення конкуренції, а навпаки відбувалася подальша монополізація ринку. Дві групи компаній на сьогодні контролюють біля 90% виробництва електроенергії. Ще біля 5% ринку – це учасники (ТЕЦ та «зелені»), які не братимуть участь у економічній конкуренції, бо субсидуються за рахунок спеціальних високих тарифів. За даними АМКУ, показник монополізації ринку (індекс Герфіндаля-Гіршмана) складав 3957, а показник понад 2500 свідчить про надзвичайно високу концентрацію ринку (надзвичайно низьку конкуренцію).

Окрім проблеми монополізації ринку, ще є ряд інших проблем.

Високий обсяг неврегульованих боргів (понад 36 млрд грн), що накопчуються і надалі. Ризики неплатежів учасники ринку зазвичай включать у ціну, таким чином додатково піднімаючи ціни.

Високий обсяг перехресного субсидіювання (біля 60 млрд грн у рік, які непобутовий споживач додатково сплачує за побутового споживача). Згідно чинного законодавства, таке перехресне субсидіювання мало бути ліквідоване до 01.07.2019. Але НКРЕКП замість того, щоб відмінити формулу Роттердам+ та мінімізувати перехресне субсидіювання, останні роки додатково піднімало тарифи для непобутових споживачів. А таким чином ще збільшувалося перехресне субсидіювання. Таке перехресне субсидіювання повністю спотворює ринок та рівні правила гри. Якщо такі обсяги зобов’язань будуть накладені на державні компанії, то ті будуть змушені продавати свою електроенергії дорожче. А приватні компанії у той же час будуть заробляти понадринкову маржу.

Неготовність систем обліку та ІТ-систем. Для ефективної роботи такого складного ринку має бути працюючий погодинний облік споживання електроенергії та надійні протестовані ІТ-системи та біржові механізми. Нічого цього на сьогодні немає. Введення нової моделі ринку при очевидній неготовності до неї призведе до величезних небалансів, стрибків цін, кризи неплатежів. Також це може призвести і до масових відключень електроенергії, як це було у кінці 90х років (тоді також був лібералізований ринок, який держава майже не регулювала). Велике фінансове навантаження, неплатежі, небаланси, великі розміри фінансових гарантій призведуть до того, що на ринку залишаться лише деякі крупні постачальники. Тому таке введення ринку сприятиме не збільшенню, а зменшенню конкуренції на роздрібному ринку електроенергії.

Очевидно, що найбільше у цій ситуації постраждають дрібні споживачі, школи, лікарні, дитячі садочки, водоканали, державні шахти, комунальні підприємства, малий і середній бізнес, які отримають найвищу ціну електроенергії. Виграють від такої псевдо-реформи українські олігархи, які контролюють енергетичні монополії. Вони зможуть виставляти будь-які ціни на свою електроенергію, розуміючи, що альтернативи для покупця не буде. Саме тому деякі монополії та їх «агенти впливу» так активно проштовхують ідею нової моделі ринку, називаючи його «конкурентним ринком», таким чином вводячи суспільство в оману.

До чого призводить самоусунення держави від регулювання монопольних ринків можна побачити на прикладі ринку вугілля, який в Україні повністю лібералізований, але монополізований. За даними видання Platts у квітні ціна вугілля у Роттердамі (CIF ARA) складала біля 50 дол. за тону калорійності 5150 ккал/кг (сірка менше 1%). У той же час біржова ціна вугілля на Українській енергетичній біржі складала біля 115 дол. за тону (сірка понад 1,5%). Тобто понад 100% більше, аніж ціна у Роттердамі, де вугілля взагалі не видобувається, а вже включає вартість доставки із інших країн.

Саме так у реальності виглядають наслідки монополізму, за які сплачує вся українська економіка та весь український народ. І ця «рента» сплачується на користь власників монополій, посилює олігархічну політичну систему та ще більше віддаляє Україну від цивілізованих та багатих європейських країн.

Також звертаємось до міжнародних партнерів із закликом вникнути у деталі того, що відбувається. Під загальними рисами реформи ховаються деталі, які повністю спотворюють ідею та можуть дискредитувати поняття європейських реформ в Україні. Закликаємо залучити до аналізу цих процесів фахових спеціалістів із питань конкурентних ринків та антимонопольного регулювання, Флорентійської школи регулювання з метою отримання об’єктивних висновків щодо реалізації реформи енергетичних ринків.

Звертаємось до Уряду та Верховної Ради України щодо необхідності перенесення введення такого ринку мінімум на 1-2 роки до моменту створення необхідної конкуренції та технічної готовності ринку. Це той випадок, коли якість реформи важливіша за швидкість, і неправильне введення реформи може спричинити тяжкі та незворотні наслідки. Також масштабні негативні наслідки від цих законодавчих змін можуть бути свідомо використані у політичній боротьбі, де, на жаль, іноді діє логіка «чим гірше, тим краще».

Реформи, які внаслідок неконкурентного здорожчання електроенергії роблять найбагатших олігархів-монополістів ще багатшими, а всю економіку та всіх українців ще відносно біднішими – не можуть вважатися реформами! Закликаємо не робити реформи «для галочки» та в інтересах монополістів, а внести відповідні законодавчі зміни та побудувати дійсно висококонкурентний енергетичний ринок, до якого буде довіра, як учасників ринку, так і споживачів.

Leave a Reply